Розвиток під час війни будь-якої галузі є надскладним, особливо тоді, коли інфраструктура завжди знаходиться під потенційним ударом, внутрішній попит знизився, економічні показники просіли. Але українські фармкомпанії намагаються навіть при таких обставинах створювати умови для покращення власного стану насамперед шляхом впровадження оригінальних ідей. Кожен кейс варто розглядати окремо, бо умовна фармацевтична компанія Мікрохім має змогу розвиватись саме по власному напрямку, але на ринку є ще багато різних виробників, з власними задачами, стратегією, фінансовими можливостями.
У цей непростий час зусилля спрямовані на пошук додаткових ресурсів та зміцнення наукової бази
Деякі напрацювання виникли ще до початку повномасштабної війни, проте чимало компаній вирішили продовжити роботу, попри підвищені ризики. Так на одному зі столичних заводів зберегли і розвинули проєкт повної модернізації виробничих ліній, орієнтуючись на прогресивні технології. Суть полягала в тому, щоб застосовувати складний процес сублімації, при якому волога випаровується, минаючи рідку фазу. Це допомагає отримувати стабільні речовини та розширювати можливості для промислового застосування.
Однозначно варто згадати про компанію Фармак, котра впровадила розфасовку рідин у небулах, призначених для інгаляційного введення. Такий формат використання вважається дуже зручним. Загалом, мотиви впровадження власних ідей від провідних фармакологічних компаній полягають у наступному:
- Важливість галузі для країни загалом, адже суспільство завжди має потребу в якісному забезпеченні.
- Збільшення уваги до національних брендів, зокрема через ускладнений імпорт і бажання підтримати вітчизняних виробників.
- Можливість зайняти ніші, що звільнилися після зникнення з аптек деяких відомих компаній.
Проте проводити наукові дослідження в фармацевтичній галузі України було складно і раніше, а нині перешкод стало ще більше. Наприклад, щоб створити та протестувати абсолютно нову формулу, потрібно залучити чимало ресурсів, включаючи сировину, відповідне обладнання і допомогу іноземних інженерів. Зараз з цим виникають значні складнощі, адже не кожен фахівець готовий працювати в країні, де тривають бойові дії. Частково ці проблеми можна вирішити дистанційними консультаціями, проте це не усуває усіх труднощів.
Експорт з України у фармацевтичній сфері
Виробники намагаються не обмежуватись локальним ринком, адже для стабільного розвитку потрібна валютна виручка. Унікальні українські технології у фармацевтиці створюють додаткові можливості для виходу на міжнародну арену. Хоча варто сказати, що домінація закордонних компаній досі велика, вітчизняні підприємства, як правило, концентруються на виробах-аналогох відомих світових брендів. Найчастіше, їхня собівартість суттєво нижча за імпортні варіанти.
Багато великих підприємств водночас орієнтуються і на експортні постачання, оскільки це дає змогу отримувати додаткові прибутки. Зазвичай ці кошти спрямовуються на модернізацію власних потужностей, включно з удосконаленням виробничих та складських площ. Для підвищення ефективності постійно оптимізують роботу автоматизованих ліній і прагнуть збільшувати обсяги серій. Саме так підтримується конкурентоспроможність на світових ринках.
Перспективні напрямки розвитку української фармації, станом на тепер, нерозривно пов’язані з подоланням проблем серцево-судинної системи. Середній вік пацієнтів, які стикаються із такими викликами, суттєво знизився через постійні стреси. Також спостерігається збільшення попиту на різноманітні знеболювані, затребувані як серед військових, так і цивільних. Якщо говорити про експорт, то тут необхідна тісна взаємодія з державою, адже важливо забезпечити стабільність ключових підприємств і в плані безпеки, і щодо пріоритетів за умов обмеженого електропостачання. Одним із корисних кроків на початку війни стало тимчасове послаблення вимог до допоміжних речовин та альтернативних інгредієнтів, що дозволило швидше виготовляти необхідні варіанти з кровоспинним ефектом і розчини для загальної анестезії.
Активний експорт та вихід на нові ринки не означає працю лише з европейськими країнами. Виробники активно дивляться і на ринки Закавказзя, на Балкани, на країни Африки. Хоча виробництво в ЄС, безумовно, є на першому місці за пріоритетом, зважаючи на глибокі інтеграційні процеси нашої країни.
